Під час курсу сауна служила оздоровчим середовищем, де тіло та розум могли розслабитися.

Ми вчилися знову довіряти собі та іншим.

Навіть невелика спільнота, в якій можна поділитися своїми думками та переживаннями, відіграє важливу роль у збереженні цілісності, ідентичності та душевної рівноваги у новій країні.

Ми разом шукали сили, ресурси, смисли та мотивацію для життя у новій реальності.

Ми вчилися шукати та знаходити варіанти поповнення власного ресурсу, вести конструктивний діалог із партнером, ділилися досвідом взаємодії зі своїми дітьми.

Пройшовши через стрес, невiдомiсть та самотність у новій країні, я особливо гостро відчула, наскільки важливою є психологічна підтримка.

Це був рік, коли структура нашої організації остаточно сформувалася, і ми запустили проект Hyvinvoiva Mieli, спрямований на підтримку психічного здоров'я та благополуччя іммігрантів.

Завдяки волонтерству мені вдається підтримувати в цей непростий час, в іншій країні,  настільки важливих для нашого суспільства людей.

Я зрозуміла, що треба робити. Треба стати «своєю» для українців, росіян, білорусів, для всіх, хто тікає від війни.

А потім прийшло важливе усвідомлення: я не одна. Навколо були такі ж люди: з болем, тривогою, розгубленістю, які теж потребували підтримки.

З перших днів, коли дізналася, що відбувається в Україні, я зрозуміла, що не можу просто дивитися збоку, що хочу якось допомогти.

Велика любов до всього живого та бажання допомогти, а також співчуття та милосердя давали мені відчуття, що я живу на Землі зі своєю місією.

Так я стала волонтером «Феніксу»: шукала підтримки для себе, а знайшла цілу команду професійних колег.

Робота волонтером у цій організації стала для мене рятівним кругом за місяць гострого стресу після переїзду.

Раніше я думала, що волонтери — це ті, хто збирає та відправляє гуманітарну допомогу.

У кожній країні свої звичаї та норми поведінки. В еміграції доводиться засвоювати нові правила життя.

Криза ідентичності: проблема чи тимчасові труднощі?

Переїзд до іншої країни — це не завжди надихаюча пригода.

Розмову про емігрантську депресію найкраще розпочинати з кінця. Тому що вона закінчується. Роздуми від Анастасії Рубцової.