Як влаштована система психологічної допомоги у Фінляндії?

У Фінляндії психологічна та психотерапевтична допомога поділяється на державні служби та третій сектор. Обидві системи діють паралельно, але за різними принципами, які важливо розуміти.

Державні служби (первинна охорона здоров’я та спеціалізована допомога)

До державної системи входять міські поліклініки, лікарні та спеціалізовані служби психічного здоров’я.

Основний закон: 741/2023 («Закон про послуги в галузі психічного здоров’я та залежності»), який набрав чинності у 2023 році. Цей закон визначає право кожного мешканця Фінляндії на своєчасну допомогу у сфері психічного здоров’я.

Почати можна зі звернення до муніципальної поліклініки (terveysasema) або через Digiklinikka, де можна отримати медикаментозне лікування і направлення до психіатричної медсестри для короткотермінової терапії (не плутати з психотерапією), або на підтримуючу зустріч із психіатричною медсестрою.

Також доступні консультації з психіатром через лікаря поліклініки, підтримуюча психотерапія від HUS (до 20 сеансів), а за потреби — госпіталізація.

Психіатр (у спеціалізованій поліклініці або приватній клініці) може направити на психотерапію, яка у Фінляндії, як правило, частково компенсується через систему KELA (Фінський фонд соціального страхування).

Модель психосоціальної допомоги в Фінляндії побудована за принципом ступеневої допомоги Terapiat etulinjaan: від самодопомоги та онлайн-ресурсів до короткотермінової та тривалої терапії, включаючи спеціалізовану психіатричну підтримку. Ця модель забезпечує гнучкий доступ до допомоги без необхідності медичного діагнозу на початкових стадіях і дозволяє швидко перейти до інтенсивнішого рівня при потребі.

Третій сектор (некомерційні організації, об’єднання, фонди)

Організації третього сектору діють на засадах добровільності та в межах закону про асоціації (Yhdistyslaki 503/1989). Третій сектор відіграє унікальну роль у підтримці психічного здоров’я у Фінляндії. Сюди відносяться некомерційні організації (наприклад, MIELI ry, Mieli Maasta ry, FinFami), підтримуючі групи для людей із певним досвідом (втрата, кризи, хвороби), безкоштовні або недорогі розмовні служби, групи самодопомоги та кризові центри.

Основна мета третього сектору — надати доступну, низькопорогову підтримку, не потрібне направлення від лікаря, що також допомагає «розвантажити» державні установи. Акцент — на взаємодії на рівних. Наприклад, у групах підтримки допомогу надають люди, які пройшли через подібні кризи.

Під «рівноправним партнерством» мається на увазі модель, де підтримка не будується зверху вниз (професіонал – клієнт), а ґрунтується на взаємній повазі та розумінні. І ті, хто допомагає, і ті, хто отримує допомогу, рівні учасники процесу. Цей підхід до психічного здоров’я останні роки активно розвивається в Європі та світі.

У третьому секторі не ставлять діагнози і не призначають лікування. Це підтримка, але не медична допомога.

У чому різниця між державною психотерапевтичною допомогою та підтримкою третього сектору у Фінляндії?

У Фінляндії система психотерапевтичної та психологічної допомоги доступна через державні установи та третій сектор. Ці два напрямки різняться доступом, якістю, регулюванням, обов’язками та можливостями. Обидві системи важливі: третій сектор доповнює державну систему, пропонуючи доступну підтримку вразливим групам там, де держава не справляється.

Державні установи

Державні служби психічного здоров’я, як-от муніципальні поліклініки (terveysasema), спеціалізовані психіатричні служби та лікарні, суворо регулюються законом Lakimielenterveys- ja päihdepalveluista 741/2023. Цей закон визначає мінімальні стандарти, строки надання допомоги та права клієнтів.

Щоб отримати допомогу, необхідно звернутися до лікаря загальної практики. Направлення на психотерапію та компенсація через KELA проходять тільки після медичного огляду та офіційної діагностики у спеціалізованій поліклініці.

У державних установах працюють ліцензовані психіатри, психологи та психотерапевти, чия кваліфікація перевіряється та контролюється Valvira (Національний орган контролю охорони здоров’я). Усі фахівці повинні мати діючу ліцензію та дотримуватися професійних стандартів.

Державні види допомоги включають: діагностику, медикаментозне лікування, короткотермінову та тривалу психотерапію, а за потреби — стаціонарне лікування. Клієнти мають право на якісну, своєчасну допомогу, а установи зобов’язані її надавати відповідно до закону. Послуги частково фінансуються KELA та інколи безкоштовні (наприклад, короткі консультації). Тривала терапія потребує особистих витрат, але KELA компенсує частину витрат.

Третій сектор

Це некомерційні організації, такі як MIELI ry, які надають підтримку на добровільній та низькопороговій основі. На відміну від державної системи, третій сектор доступний без направлення від лікаря, без діагностики та бюрократії — це важливо, якщо людина ще не готова звертатися до поліклініки, але потребує підтримки.

У третьому секторі працюють як професіонали (психологи, психотерапевти, соціальні працівники), так і підготовлені волонтери — підтримка на рівних засадах, часто заснована на особистому досвіді. Хоча організації можуть запрошувати ліцензованих фахівців, до них не такі суворі вимоги, як до медичних установ.

Діяльність часто фінансується державою та підлягає контролю якості. Третій сектор пропонує кризову підтримку, розмовні служби, групи самодопомоги, онлайн-консультації, іноді психологічну підтримку, але не здійснює діагностику чи медикаментозне лікування.

Це емоційна, соціальна та превентивна допомога.

Організації не несуть тієї ж юридичної відповідальності, що й медичні заклади, але зобов’язані дотримуватись законів про конфіденційність і забезпечувати безпечне й шанобливе обслуговування. В більшості випадків послуги безкоштовні або з мінімальною оплатою. Фінансуються за рахунок державних грантів, благодійності та членських внесків.

Джерела:

• Закон 741/2023 «Про послуги в галузі психічного здоров’я та залежності»

• Закон про асоціації

• Асоціація MIELI ry

• Valvira – агентство з ліцензування та нагляду у сфері охорони здоров’я

• Міністерство соціальних справ та охорони здоров’я Фінляндії (STM)

Автор: Світлана Міроненко 

Психіатрична медсестра 

EMDR‑терапевт 

Учень травма‑психотерапевт (випуск 12/2025)